Основою довговічності і стійкості будь-якої сучасної будівлі є фундамент. Надійність, міцність, розрахунок, відповідність діючим будівельним
нормам оберігають споруду від перекосу, просідання і як можливий варіант
— руйнування.
На етапі проектування будинку необхідно визначитися з типом майбутнього фундаменту.
Низький рівень грунтових вод і відносно невелика глибина промерзання дозволяють використовувати стрічковий фундамент. Цей тип фундаменту набув значного поширення при зведенні широкого
спектру споруд, як будинків, так і невеликих будівель господарського
призначення: альтанок, гаражів, бань.
Пристрій
стрічкового фундаменту передбачає зведення по периметру і під
внутрішніми несучими стінами споруди смуги із залізобетону. Жорсткість смуги компенсує нерівномірність просідання в нестабільних
грунтах і достатня для запобігання перекосів, утворення тріщин і як
наслідок — руйнування будівельних конструкцій.
Будь
індивідуальний забудовник в процесі зведення тієї чи іншої споруди
стикається з вибором заливати фундамент своїми силами або довірити
роботу стороннім фахівцям. Другий варіант на перший погляд здається кращим, але й він не позбавлений серйозних недоліків. Незважаючи на значні фінансові витрати на оплату найманої праці з
виробництва фундаменту, якість робіт може залишати бажати кращого.
Виготовлення фундаменту своїми силами дозволить значно скорегувати бюджет будівництва у бік зменшення. Більше
того, не секрет, що для виконання робіт сторонні підрядники часто
залучають найманих працівників без необхідного рівня кваліфікації. Помилки і недоліки при виготовленні фундаменту приховані шаром бетону і проявляються значно пізніше, після зведення стін. Усунення їх вельми проблематично, якщо взагалі можливо.
Роботи з виготовлення фундаменту починаються з розмітки. Ширина стрічки фундаменту визначається несучою здатністю грунту і загальною масою будови. Для малоповерхової забудови, як правило, приймається рівною 400 мм. Перед початком розмітки необхідно детально вивчити топологію ділянки, при необхідності виконати його планування. Горизонтальну
розмітку зручно проводити за допомогою теодоліта або лазерного рівня,
однак можна обійтися і простим водяним рівнем. Позначивши зовнішній периметр фундаменту, забивають по кутах кілочки. Особлива увага приділяється перевірці прямокутності кутів. При відсутності спеціального кутоміра виробляють завмер і порівняння діагоналей периметра майбутнього фундаменту. На встановлені кілочки натягується шнур або волосінь і з урахуванням
відступу на ширину стрічки фундаменту виконується внутрішня розмітка.
Після закінчення розмітки приступають до земляних робіт. Відповідно до розміткою викопується траншея по ширині стрічки фундаменту. Стіни траншеї повинні бути вертикальними і рівними. Глибина траншеї повинна бути сантиметрів на 20 більше нормативної глибини промерзання грунту для Вашого регіону.
забезпечення рівномірної усадки фундаменту на дні траншеї необхідно
зробити піщану подушку: засипати шаром піску 100-200 мм і ретельно
утрамбувати, проливаючи водою. Підземну поверхню траншеї необхідно покрити гідроізоляційним матеріалом: руберойдом або звичайною поліетиленовою плівкою. Необхідно ретельно закріплювати краю гідроізоляційного матеріалу, тому відшарування
і загин краю матеріалу всередину при подальшій заливці бетоном призведе
до «перерізання» тіла фундаментної стрічки і значного ослаблення її
несучої здатності на цій ділянці.