Зараз, під час усіляких гаджетів та електронних девайсів, які переповнюють місце існування звичайної людини, актуальна проблема – як ці всі інтелектуальні пристрої пов’язати між собою. Майже в будь-якій квартирі є телевізор, комп’ютер/ноутбук, принтер, сканер, звукова система, і хочеться скоординувати їх, а не перекидати нескінченну кількість інформації флешками, і при цьому не заплутатися в нескінченних кілометрах проводів. Така сама ситуація стосується офісів – з чималою кількістю комп’ютерів та МФУ, або інших систем, де потрібно ув’язати різних представників електронної спільноти в одну систему. Ось тут і виникає ідея побудови локальної мережі. А основа грамотно організованої та структурованої локальної мережі – мережевий комутатор. Радимо вам мережевий комутатор купити вот тут Donsat.
Комутатор, або свитч — прилад, який об’єднує кілька інтелектуальних пристроїв у локальну мережу обмінюватись даними. При отриманні інформації на один із портів, передає її далі на інший порт, на підставі таблиці комутації або таблиці MAC-адрес. При цьому процес заповнення таблиці йде не користувачем, а самим комутатором, в процесі роботи — при першому сеансі передачі даних таблиця порожня, і спочатку комутатор ретранслює інформацію, що прийшла, на всі свої порти. Але в процесі роботи він запам’ятовує шляхи проходження інформації, записує їх до себе в таблицю і при наступних сеансах вже надсилає інформацію за певною адресою. Розмір таблиці може містити від 1000 до 16384 адрес.
Для побудови локальних мереж використовуються інші пристрої – концентратори (хаби) і маршрутизатори (роутери). Відразу, щоб уникнути плутанини, варто вказати на відмінності між ними та комутатором.
Концентратор (він же хаб) – є прабатьком комутатора. Час використання хабів фактично пішов у минуле, через таку незручність: якщо інформація приходила на один із портів хаба, він відразу ретранслював її на інші, «забиваючи» мережу зайвим трафіком. Але зрідка вони ще зустрічаються, втім, серед сучасного мережевого обладнання виглядають як самохідні карети початку 20-го століття серед електрокарів сучасності.
Маршрутизатори — пристрої, з якими часто плутають комутатори через схожий зовнішній вигляд, але у них більш широкий спектр можливостей роботи, і тому більш висока вартість. Це свого роду мережеві мікрокомп’ютери, за допомогою яких можна повноцінно налаштувати мережу, прописавши всі адреси пристроїв у ній та наклавши логічні алгоритми роботи – наприклад, захист мережі.
Комутатори та хаби найчастіше використовуються для організації локальних мереж, маршрутизатори – для організації мережі, пов’язаної з виходом до інтернету. Однак слід зауважити, що зараз поступово розмиваються кордони між комутаторами і маршрутизаторами — випускаються комутатори, які вимагають налаштування і працюють з адресами пристроїв локальної мережі, що прописуються. Вони можуть виконувати функції маршрутизаторів, але це зазвичай дорогі пристрої не для домашнього використання.